Саме тоді, коли вважаєш, що багато досяг, варто зробити новий крок.

Сто років тому, як і задовго до того, Беттермани з Мендена були фермерами. Бути кимось іншим навіть у 1911 році було надзвичайно нетипово. Бо, окрім землеробства, навряд чи існувала тоді якась інша професія. З 1659 року мало що змінилося, коли через одинадцять років після закінчення Тридцятилітньої війни Беттермани вперше з’явилися в документах, що стосувалися аграрного селища Гюінґсен, поблизу Мендена, в Зауерланді.

Минуло два з половиною століття, перш ніж один із Беттерманів став відомим за межами Мендена. Франц Беттерманн був одним із фермерів Мендена. Франц Беттерманн народився у Вестфалені в 1879 році й на все життя залишився його корінним жителем. Однак щось змусило його змінити курс. Те, що плавно почалося в 1911 році, стало початком виходу з професійного життя його батьків.

Після смерті Франца Беттермана в 1964 році розподіл землі та тваринництво було залишено далеко позаду й було створено визначне промислове підприємство електротехніки з назвою «ОВО Bettermann».

Центр підприємства розташований там, де воно було засновано Францом Беттерманом сто років тому: в Лендрінґзені/Гюінґзені, що на сьогодні є районом міста Менден (кількість населення 56 000 жителів) Бранденбурзького округу й знаходиться на межі Північного Зауерланду та східної частини Рурської області.

Після школи Франц Беттерманн навчався ливарній справі в сусідньому Гемері. І хоча він досі наполовину був фермером, захоплення новою справою його не покидало. Уже незабаром така звична для його предків робота в стайнях і на полях стала для нього зовсім чужою. 

Він вибрав новий шлях і в 1911 році заснував невелику компанію разом із двома колегами, з якими раніше працював на навчально-виробничому підприємстві. Вони виготовляли латунні вироби, гачки для взуття й люверси, а також певні електротехнічні товари. Беттерманн став постачальником вітчизняних виробників ламп.

Однак щось пішло не так. У 1918 році Франц Беттерманн покинув засновану компанію, відкрив штампувальний цех як єдиний власник і зайнявся виробництвом кріпильних матеріалів для електричних та санітарних установок. Велика пожежа, яка повністю знищила ферму родини Беттерманів, можливо, також стала причиною появи у виробництві компонентів до систем захисту від блискавки.

Асортимент продуктів OBO Bettermann був визначений ще на початку. Ці роки не належали до епохи засновництва, а саме періоду після заснування Бісмарком Німецької імперії в 1871 році. Коли Франц Беттерманн розпочав реальну діяльність, Німеччина саме програла Першу світову війну, а кайзер втік у вигнання в Нідерланди. Люди потерпали від голоду. На вулицях панувала мало не громадянська війна, у той час як безліч родин переживали крайню скруту. У 1923 році настала інфляція, яку історія Німеччини згадує й донині.

Веймарська республіка пережила лише кілька «золотих років» у середині 1920-х років. Потім крах фондового ринку Нью-Йорка в 1929 році, Велика депресія та масове безробіття в 1933 році призвели до приходу до влади гітлерівських націонал-соціалістів та падіння республіки. У 1932 році, коли економічні труднощі та політична нестабільність у Німеччині досягли свого піку, Франц Беттерманн зробив рішучий крок уперед.

Якщо раніше він працював лише з металом, то тепер з’явилися такі синтетичні смоли, як бакеліт і дуропласт, які можна було формувати нагріванням. Це стало початком нової ери Беттерманна: поєднання виробництва металу й пластмаси для сучасної технології монтажу та кріплення. Завод отримав нові системи лиття під тиском.

Тоді компанія Bettermann виготовляла скоби для кріплення трубчатої проводки, чавунні засувки й гачки для труб. Навіть сьогодні в багатьох будівлях досі стоять коробки для розгалуження та затискачі ISO.

На початку 1936 року Франц Беттерманн отримав патент і сертифікат від патентного відомства Німеччини на винахід рядної скоби. Навіть засновник був другом та пропагандистом інновацій.

За цей час кількість працівників зростає від 20 до приблизно 250. У середині 1930-х Франц Беттерманн викупив свою оригінальну компанію, засновану в 1911 році, та об’єднав її зі своїм заводом. Його вважають суворим, але справедливим керівником, який із розумінням ставився й до особистих клопотів своїх співробітників та їхніх сімей і пропонував практичну допомогу.

Загальна біда й чималі труднощі, що були притаманні Веймарській республіці наприкінці її існування, більше не характеризували імідж Німеччини, яка приймала світ на Олімпійських іграх 1936 року. Мало хто визнавав приреченість та катастрофу, яку готували Гітлер і націонал-соціалісти. Франц Беттерманн не любив нацистів і партія йому була байдужа.

У 1940 році, у свій 61 рік, Франц Беттерманн перетворює компанію на відкрите торгове товариство й бере до цієї компанії своїх синів Франца, Йоганна, Ернста й Губерта, чотирьох із його 13 дітей.

Друге покоління керівництва було залучено до кінця Другої світової війни в 1945 році. Станом на тоді вже тривалий час панувала економіка дефіциту. Війна витягувала із заводу дедалі більше працівників, до того ж бракувало необхідних виробничих матеріалів. Наприкінці війни завод Bettermann було на 75 % знищено бомбардуваннями.

Троє синів засновника компанії пережили війну. Вони відразу ж почали реконструкцію з рештою працівників заводу й тими, хто повернувся з війни.

На щастя, більшість техніки вдалося вчасно перемістити, тож не виникло потреби починати все спочатку. Однак кількість працівників скоротилася до початкового рівня –20 осіб, але швидко зросла до 80 осіб у рік валютної реформи 1948 року й знову повернулася до 250 до 1952 року.

Цей рік став для компанії особливим. Саме тоді було створено назву. Вона залишилася такою й донині: OBO Bettermann. OBO розшифровується як «Без свердління, долота, штукатурки, цементування тощо. Це означає: економія часу, витрат та неприємностей», – ішлося в тодішній рекламі компанії: «Наші дюбелі OBO можна без проблем забити в бетон та кладку, просто використовуючи відповідну насадку».

У ті часи компанія OBO змогла створити щось, що досі вирізняється легким монтуванням електротехнічних виробів на будівельних майданчиках по всьому світу: за допомогою продуктів і рішень OBO можна швидко, недорого й усього за кілька простих кроків закласти основу й підтримку для установок, які проводять електрику, передачі даних і управління енергією.

У середині 1950-х років кордони Німеччини трохи затісними для OBO Bettermann. Компанія розширилася в роки початку економічного піднесення й почала постачати товари в інші країни, ще в невеликих масштабах, але принаймні в сусідні країни: Бельгію, Нідерланди та Люксембург.

Подальший серйозний крок OBO Bettermann здійснює в 1957 році, коли займає фабрику Neuwalzwerk, засновану в 1827 році в Менден-Бесперде. Це було стратегічно важливим рішенням, оскільки воно посилило підрозділ систем кабельної підтримки OBO, що є важливим і сьогодні.

Зростаючий попит на електроенергію динамічних промислових компаній, університетів, лікарень, аеропортів та інших великих проєктів вимагав попередньо встановлених кабельних трас. Рушійною силою покупки постав Ернст Беттерманн, який після свого батька, засновника Франца Беттермана, дедалі більше переймав на себе роль новатора заради майбутнього компанії.

Невеликий, але характерний приклад, який відображає довготривалу перспективу «світу» компанії Беттермана, – це особливий вид колеги. Він приєднався до компанії в 1959 році й зараз є найдавнішим співробітником зі стажем у понад п’ять десятиліть.

Мова йде про чоловічка OBO Männchen, «золотий ювілей» у компанії якого в 2009 році відзначали 300 клієнтів, друзів та гостей зі сфери політики й бізнесу. Пристойний хлопчина мовчки й люб’язно поширює повідомлення на будівельних майданчиках по всьому світу: «З OBO простіше».

Коли в 1964 році помер засновник Франц Беттерманн, стан компанії було годі й порівнювати з її станом на початку діяльності в 1911 році. Компанія OBO Bettermann пережила дві світові війни й інфляцію та впоралася з реконструкцією після 1945 року.

У середині 1960-х років ще відносно молода Федеративна Республіка Німеччина могла сказати: «Ми (знову) хтось!». Та спокій дарований лише на небесах. Компанія, що спочиває на лаврах, опиняється позаду.

Ульріх Беттерманн швидко став тим необхідним фактором неспокою в компанії. Після гімназії та навчання банківської справи 22-річний син Ернста Беттермана приєднується до компанії в 1968 році. Незабаром він усвідомлює, що незважаючи на всі досягнення та успіхи, потрібен новий поштовх уперед. Після років економічного піднесення в Західній Німеччині стало помітним певне насичення ринку.

Динамічне зростання перших років не вдавалося підтримувати. У цій ситуації погляд Ульріха Беттермана виходив за рамки національного ринку. Він захотів вирушити в подорож з OBO – до Європи та світу.

Однак старі акціонери інших гілок родини не хотіли нічого чути про інтернаціоналізацію. Коли його батько Ернст захворів наприкінці 1970-х, Ульріх Беттерманн ризикнув розпалити повномасштабний конфлікт. Після запеклих боїв він викуповує частки в старших акціонерів за рахунок позичених коштів і бере на себе всю відповідальність. На чолі тодішньої найбільшої відкритої торгової компанії в Німеччині 36-річний єдиний власник несе відповідальність за все до останнього гвинтика.

Сьогодні більше половини угод «ОВО» укладається за кордоном. Представництва «ОВО» – 40 дочірніх підприємств у понад 60 країнах світу.

У багатьох сімейних компаніях, як виявилося, зміна власника є частою причиною неприємностей. З огляду на такі суперечки Ульріх Беттерманн навчився залишатися відкритим для нових розробок, передавати відповідальність наступному поколінню на ранніх стадіях та безконфліктно інтегрувати їх в управління компанії.

У 1999 році йому самому було лише ледь за 50, коли він передав 48 відсотків свого капіталу одному із синів, який на той час був ще неповнолітнім. Ульріх Беттерманн досі є генеральним директором, але, будучи головою групи радників із чотирьох осіб, він опікується стратегічним напрямком, забезпечуючи юридичну й економічну експертизу.